Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Справа № 910/28136/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Прагма Т"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 17.12.2015у справі№910/28136/15 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Китеж"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прагма Т"простягнення 62068,00 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився, - відповідача Лєдяєв С.Ю.,

Встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у справі №910/28136/15 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (судді: Федорчук Р.В., Майданевич А.Г., Лобань О.І.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Китеж" (надалі ТОВ "Китеж"/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прагма Т" (надалі ТОВ "Прагма Т"/відповідач/скаржник); за рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача 59 800,00 грн. заборгованості; в іншій частині у позові відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Від позивача 16.08.2016 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, обґрунтоване тим, що директор позивача перебуває у відпустці, а документи, що пов'язані із даною справою знаходяться у нього.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про відкладення, не вбачає підстав для його задоволення, з тих підстав, що, по-перше, в суді касаційної інстанції не досліджуються нові документи чи докази, розгляд справи відбувається на підставі тих документів, які знаходяться у справі і вже були досліджені судами попередніх інстанцій, по-друге, в ухвалі про призначення даної справи до розгляду сторони попереджалися про те, що нез'явлення їх представників не є перешкодою для розгляду справи і не є підставою для відкладення; по-третє, ст. 69 ГПК України встановлений строк розгляду господарських справ, і в разі задоволення клопотання про відкладення суд касаційної інстанції порушить процесуальні строки, зазначені у вказаній нормі.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 59 800,0 грн., сплачених позивачем відповідачу за сталь марки 65 Г.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що на виконання договору, укладеного у простій формі, позивач перерахував відповідачу 59 800,00 грн. за сталь марки 65 Г, яку відповідач мав поставити позивачу. Проте, поставлена відповідачем позивачу сталь, по-перше, не відповідає розмірам, які необхідні позивачу, по-друге, експертизою установлено, що поставлена позивачем сталь не є сталлю марки 65 Г.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, встановили, що ТОВ "Китеж" (позивач) на підставі виставленого ТОВ "Прагма Т" (відповідач) рахунку-фактури №СФ-0002832 від 04.08.2015 перерахувало грошові кошти в розмірі 59 800,00 грн. за 2 т лист 1.2 ст. 65Г розміром 1010 на 2000 (товар), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням №1244 від 11.08.2015 та випискою банку по рахунку позивача від 11.11.2015, а відповідач, в свою чергу, поставив товар - сталь марки 65Г розміром 1250 на 2500 (сертифікат якості №626751 від 04.09.2014), що підтверджується видатковою накладною №Пр-1308/01 від 13.08.2015, підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою печатками останніх.

Отримавши товар, 13.08.2015 відповідальна особа звернулася до директора позивача з проханням призначити комісію для перевірки придбаного металу, визначення марки сталі та прийняла зазначений товар - сталь 1250 на 2500, на відповідальне зберігання.

Наказом позивача №20 від 13.08.2015 була створена комісія з перевірки отриманого від відповідача за видатковою накладною №Пр-1308/01 від 13.08.2015 металу.

Згідно з актом №1/08 приймання робіт (послуг) від 14.08.2015 комісією прийнято рішення про направлення зразків сталі, отриманої від відповідача для хімічного аналізу та встановлення марки сталі на ВП "Лубенський верстатобудівний завод" ПАТ "Мотор січ", що має атестовану лабораторію.

У паспорті № 56 від 19.08.2015, виданому відокремленим підрозділом "Лубенський верстатобудівний завод" ПАТ "Мотор січ", зазначено, що сталь, яка отримана лабораторією від позивача є сталлю марки ст. 3 ГОСТ 380-2005 (ДСТУ 2651-2005).

Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач неодноразово звертався (17.08.2015, 20.08.2015, 27.08.2015) до відповідача з вимогою замінити придбаний метал або повернути кошти, перераховані позивачем відповідно до рахунку-фактури №СФ-0002832, проте, вимоги про повернення грошових коштів чи заміну товару залишені відповідачем без реагування та задоволення.

Встановивши наведені обставини, керуючись ст.ст. 11, 205, 207, 638, 640, 655, 671, 672 ЦК України суди попередніх інстанцій задовольнили позов. Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій і з чим погоджується суд касаційної інстанції, між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного в спрощений спосіб договору купівлі-продажу, на виконання якого, продавець (відповідач) поставив покупцю (позивачу) товар - сталь, поставці якого передувала оплата покупцем цього товару.

Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п.п. 16, 20 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 (далі - Інструкція), у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним в маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 Інструкції) отримувач призупиняє подальше приймання продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. При нез'явленні представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції робиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю. За відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або нез'явленню його за викликом одержувача (покупця) перевірка робиться: за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або за участю компетентного представника громадськості підприємства-одержувача, призначеного керівником підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або односторонньо підприємством-одержувачем, якщо виконавець (відправник) дав згоду на одностороннє приймання продукції.

Відповідно до п. 29 вказаної Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю за участю представників, зазначених в п.п. 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну кількість і комплектність отриманої продукції. Акт має бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю (вказана норма містить вичерпний перелік інформації, яку має містити такий акт.

Претензія з постачання продукції невідповідної за якістю, комплектністю, тарою, упаковкою та маркуванням стандартам, технічним умовам, пред'являється покупцем виробнику (постачальнику) у встановлений термін (п. 40 Інструкції).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору.

Всупереч наведених норм, суди попередніх інстанцій не дослідили та не встановили, чи відповідає акт №1/08 (на який послалися суди в обґрунтування висновків про факт виявлення продукції невідповідної якості) вимогам, що містяться в Інструкції.

По - друге, судами допущено порушення ст. 43 ГПК України щодо дослідження доказів, а саме: суди послалися на те, що платіжним дорученням підтверджується оплата позивачем сталі - лист 1.2. ст. 65Г розміром 1010 на 2000, в той час як фактично було поставлено сталь розміром 1250 на 2500, що підтверджується сертифікатом якості. В той же час, суди не зазначили, в якому платіжному дорученні, що міститься в матеріалах справи, підтверджується замовлений та оплачений позивачем товар - сталь, саме розміром 1010 на 2000, оскільки наявне в матеріалах справи платіжне доручення не містить таких даних. При цьому, судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено, якими доказами позивач доводить замовлення у відповідача сталі саме розміром 1010 на 2000.

Крім того, пунктом 26 Інструкції визначено, що у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, тощо, передбачений відбір зразків (пробу), особи, які приймають участь в прийманні продукції по якості, зобов'язані відібрати зразки (проби) цієї продукції. Відбір зразків (проб) відбувається в точній відповідності з вимогами вказаних нормативних актів. Відібрані зразки (проби) опечатуються або пломбуються та супроводжуються етикетками, які підписують особи, що беруть участь у відборі проб

У п. 27 Інструкції визначено, що про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується всіма особами, які приймають участь у цьому. Відповідно до вказаної норми Інструкції, акт має містити певний перелік необхідних відомостей, про які вказано у зазначеному пункті. Із відібраних зразків (проб) один зразок залишається в отримувача товару, інший направляється виробнику (відправнику) продукції. У всіх випадках, коли це передбачено стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими правилами та договором, відбираються додаткові зразки (проби) для передачі їх на аналіз або випробування в лабораторії або науково-дослідницькі інститути. Про здавання зразків (проб) на аналіз або випробування робляться відповідні відмітки в акті відбору зразків (проб). Відібрані зразки (проби) продукції мають зберігатися отримувачем, виробником (відправником) до вирішення спору про якість продукції.

В той же час, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок на підставі акту №1/08 від 14.08.2015 про направлення зразків сталі, отриманого від відповідача на аналіз та встановлення марки сталі, знову ж таки, не дослідили, чи відповідає цей акт вимогам, що ставляться в Інструкції до актів про відбір зразків (проб) продукції та направлення її на аналіз; так само, не досліджувалося питання направлення відповідачу відібраного зразка сталі, який передавався на аналіз позивачем, а також, залишення відповідного зразка в самого позивача, як того вимагають положення Інструкції. Тобто, поза дослідженням судів залишилось достеменне встановлення факту, чи саме поставлену відповідачем позивачу сталь направляв останній на аналіз.

На вказаний факт, відповідач наголошував в апеляційній скарзі, поданій на рішення місцевого господарського суду, проте, вказані доводи залишились недослідженими судом апеляційної інстанції, та неспростованими чи підтвердженими. Згідно з приписами ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі розглянуто справу та не надано оцінки всім її матеріалам. Виправлення допущених судами попередніх інстанцій порушень призвело б до виходу судом касаційної інстанції поза межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, адже потребує переоцінки встановлених судами доказів та встановлення нових обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому, прийняті у даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд. Під час здійснення нового розгляду судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; до того ж, яким чином сторонами були погоджені технічні характеристики сталі та її розміри.

З урахуванням викладеного, касаційного скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Прагма Т" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 і постанова Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 910/28136/15 скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прагма Т" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 у справі №910/28136/15 скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере